Поки М.А. спить, мама медитує на цю фотографію.


Вдивляюся в неї і уявляю собі, що це я стою на балконі нашого номеру, і чути запах тайського вечора, і тихий шелест океану, зовсім тихенький, бо океан в Таї бірюзовий і лагідний. І пахне спеціями, рисом, солодкими фруктами, коктейлями на барі і морем. І Марта Андріївна на руках, і Андрій поруч, і ми тут пробудемо ще пару тижнів.

Що прикро - фотка не моя, і те, що я описала -то лише мрії. Що тішить - мрія вже сформована і наступної зими (цієї просто не вийде) я таки зберу дитину і махну зимувати в Тай, скоріше за все на Пі-Пі або на Пукет. Чи Крабі.

А на фотці, якщо я не помиляюся, Самуї. Не люблю цей острів, та все ж теплий вечір фотографії так і манить, щоб в нього пірнути.

Щойно гуляли з Мартою Андріївною у нашому дворі, і я показувала дитині кицьку. Таку вуличну, з красивенною мордяхою. Вона сиділа собі під машиною, я показала її Марті і наочно продемонструвала, як нявкають котики.

І як на зло, назустріч чвалала бабка, з ОТИХ бабок, котрі носять берети, мають пуделів і ненавидять весь світ довкола. І як на зло, її клятий пудель забіг в наше з Мартою поле зору. "О, а ось і песик", мирно сказала я і продемонструвала, як кажуть песики: "Гав, гав!".

І тут ця бабка обертається і як дзявкне нам на вухо - "ДЖОН!" (сильне ім*я для пуделя). А тоді нам з дитиною, і злоба така вселенська-вселенська у голосі: "Лучче би пакармілі кошку, а то развлєкаюцца тут".

І так само злобно пішла далі, Джон за нею. А ми з М.А. та котиком так і лишилися стояти з розкритими ротами на пару секунд.

Я відійшла першою. "Гав, гав!" - якомога голосніше прокричала я. - "Ось так гавкає тьотя. ГАВ!!!"

Сподіваюся, вона почула, хай їй.

Вісім місяців Марті минуло так непомітно, що ми навіть не згадали про черговий ювілей, поки щаслива родина в лиці бабусів/дідусів не почала дзвонити вранці з привітаннями. Разом з тим восьмий місяць позначився стількома гігантськими зрушеннями в розвитку дитини, що аж не віриться. Навіть не знаю, які з них найважливіші, тому просто перелічу всі, щоб пам*ятати)

( тут багато мамського тексту і пара фоток )

Дійшли руки - викладаю великий фотосет Марчиних досягнень за останній тиждень.



Це Мартусин вечірній туалет - після місяця без гарячої води і щоденного нагрівання оної для ванни, ми іноді здавалися і купали дитину просто в тазику. Зате щастя скільки - в тазику можна сидіти і дубасити руками по воді!

( і ще багато Мартиного щастя )

Після години невдалих спроб заколисати М.А. в колясці на балконі та з груддю на дивані, я включила їй Muse. Дитина спокійна і щаслива. Поспимо потім.

Зважаючи на ще-тоді-не-піврічну Марту, ми цього року відправилися відпочивати не на море і не за бугор (хоча плани такі були), а в рідні Карпати. На п*ять днів ми зняли котедж на Буковелі, навпроти першого підйомника, і насолоджувалися гірським повітрям, дзенькотом коров*ячих дзвіночків на полонині за котеджем, смачною гуцульською кухнею, видами Карпат, сходженням та виїжджанням на гори, катанням на велосипеді та спокійним Мартусиним сном на свіжому повітрі.

Як ви побачите з фоток, відпочинок вдався на славу. Марта і в гори з нами ходила, і на підйомнику їздила (все завдяки слінгу, не знаю, куди б я там без нього), і на травичку висаджувалася (це ж цікавіше, ніж в пластиковий тазик у квартирі), і в тому ж тазику хлюпалася несамовито (у ванну вдома вона лізе досить неохоче), і навіть спала вдень значно краще, ніж у пекучому місті. Коротше, дивіться:


( великі і красиві фото )

Місяць ми з Марочкою відпочивали на західній україні. Спершу в батьків у франківську, потім в горах на Буковелі. Він так швидко пройшов, цей відпочинок, і Марочка так виросла. ВОна вже їсть яблуко, пробує повзати, говорить, на 75% сама ходить в туалет, має чотири слінги-шарфи... а ще вона за цей час встигла пожити на дачі, поспати в наметі у спальному мішку, піднятися на висоту понад 900 метрів, покататися на лижному підйомнику... все й не згадаєш.
люблю її що дня більше.

Андріївна знайшла в себе пальчики на руках. Спостерігати за нею, коли вона ними бавиться, - страшна сміхота)

Вибираємо автокрісло. Я так розумію, що є від 0 до 13 кг, і є від приблизно 6 місяців до 18 кг (нам таке підходить). Якщо так, то яку фірму краще брати? Я в антошці щупала Bebe Confort, може хтось його юзав? Видалося приємним.

На даному етапі найважливіша батьківська чеснота для виховання дитини- це терпіння.

Мартуся росте швидше, ніж я друкую, тому стільки всього пропускається(((

На вихідних жили на дачі, робили багато цікавого:

- Марка зірвала і принесла мені в руці дві вишеньки)
- майстрували слінгогойдалку, каталися там разом
- гуляли в слінгу вздовж річечки
- стійко протистояли комарам (на дачі її кусали значно менше, ніж у місті)
-смажили барбекю: Марта в слінгу, я за мангалом))

І взагалі, дихали свіжим повітрям, слухали пташок, вигулювали кота і балділи. Завтра плануємо їхати до Львова на 2 дні, а з четверга- знову за місто! Ура)